Про мене

                                                       

                 

 Стати вчителем мріяла з дитинства. Ще з першого класу відповідально ставилась до навчання як важливої праці, що прирівнювалась до праці батька чи матері, і тоді ж твердо вирішила, уважно спостерігаючи за невтомною працею своєї першої вчительки, стати вчителем. Завжди було бажання допомагати тому, хто чогось не знає.

  Тому й було Самбірське педагогічне училище, потім Львівський державний університет імені І.Франка. Працюю в школі 29 років, з 1988 року – вчителем початкових класів Загір’янської школи, а в 1997 році педагогічна стежина пролягла до Милятичівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Велике бажання і наполеглива праця допомагають досягати поставленої мети.

 Твердо переконана, що вчитель-словесник – не постачальник інформації про той чи інший твір, його автора, а щирий наставник духовного життя вихованців. Головна його місія – достукатися до дитячого розуму і серця, навчити дитину шукати і знаходити істину, сформувати в учнів ті особистісні риси, які сприятимуть їх активній життєтворчості.

   Основними якостями особистості вважаю професіоналізм, чуйність, людяність і порядність, а всі інші – похідні від них.

   Вважаю, що від творчості вчителя в прямо пропорційній залежності перебуває творчість учнів. Мої учні – обов’язкові учасники і призери районних і обласних етапів конкурсів учнівської літературної творчості, предметної олімпіади. Ці заслуги я в першу чергу адресую учням, а не собі, а винагородою стає творча співпраця та взаєморозуміння, любов і повага, теплі посмішки вихованців і незабутні щирі зустрічі з випускниками. Якщо ти відчуваєш усе це, якщо ти не байдужий до цього, ти, на мій погляд, відбувся як учитель. Якщо бачиш в очах своїх учнів світло, натхнення, силу, жагу до знань і відкриттів, то можеш гордо йти по життю з піднятими очима й розправленими плечима. Я люблю свою роботу, своїх учнів. А вони – мене. І поки цей взаємозв’язок існує, я знаю, для чого  живу.